набігати

I наб`ігати

-аю, -аєш, док., перех., розм.

Багато бігаючи, дістати що-небудь або зазнати чогось. || Завагітніти (про неодружену жінку).

II набіг`ати

-а́ю, -а́єш, недок., набі́гти, -біжу́, -біжи́ш; мин. ч. набі́г, -ла, -ло; док.

1) Наскакувати, натикатися з розбігу, з розгону на кого-, що-небудь. || Швидко насуваючись, покривати, закривати собою (про хвилі, хмари і т. ін.). || Швидко виникати, починатися, налітати (про бурю, вітер і т. ін.). || перен. Виявлятися назовні, ставати видимими (про душевні переживання, фізичні відчуття). || перен. Появлятися раптово (про спомини, думки і т. ін.).

2) Виступати, появлятися (про зморшки, сльози, усмішку і т. ін.).

3) Скупчуватися, збиратися в одному місці (про людей).

4) розм. Біжучи, збиратися (про рідину). || перен. Діставатися, перепадати (про гроші, проценти).

5) Учиняти набіг (набіги); нападати, наскакувати.

6) розм. Несподівано натрапляти на когось, щось, виявляти, зустрічати кого-, що-небудь.

7) тільки док., перех. Захопити кого-, що-небудь, наскочити на когось, щось.

8) Щільно підходити до чого-небудь, досягати чогось. || Сповнюватися, наступати (про роки).

9) розм. Вискакувати, появлятися, сідати (про болячки, ґулі і т. ін.).

10) розм. Надходити, наставати (про свята, дні і т. ін.).